Із промови волинського українського шляхтича л. Деревинського на варшавському сеймі про національний гніт в Україні
...У великих містах церкви запечатано, церковні маєтки зруйновано, у монастирях замість ченців тримають худобу. Перейдемо до князівства Литовського: там у прикордонних з боку Москви містах робиться те саме. У Могильові і Орші церкви запечатано, попи розігнані. У Пінську зроблено те саме. З монастиря Лещинського зробили корчму...
Придивись ще до образ і нечуваного гноблення – хіба не гноблення народу нашого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто додержує грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителям міста і відкрито приходити до хворого з тайнами Божими. Знову ж – хіба не гноблення у Вільні, при тому нечуване: коли хочуть тіло померлого поза замком проводжати через замкову браму, через яку проходять і проїжджають євреї й татари, то вони цю браму зачиняють і тіло доводиться проносити через іншу браму, яка служить для вивозу міських нечистот... Крім того, ченців, які не пристали до унії, уніати хапають по Новогрудку і по інших містах, роздівають на вільному шляху і заарештовують... Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні, так і у Великому князівстві Литовському.
Немає коментарів:
Дописати коментар