Вигляд міста

Характерною ознакою міста XVI ст. був замок (фортеця) або звичайне укріплення, що пояснюється постійною небезпекою нападів ворогів, під час яких населення ховалося за фортечними мурами або земляними валами і заповненими водою ровами. До замку можна було потрапити тільки через залізні або обковані дубові ворота в одній із башт. У середині замку навколо великого подвір’я знаходився будинок власника (часто він був і посадовцем), житло для гарнізону, допоміжні приміщення для зберігання зброї, фуражу, продуктів тощо. На подвір’ї відбувалися військові вправи, збори, а в період небезпеки там збиралося населення округи.

Навколо замку було передмістя (підзамче), яке в певний період заселення і розвитку ставало містом. У XVI ст. багато міст стали незалежними від феодалів, на землі яких вони виникли, та сформувалися як міська громада. Міста також мали укріплення (мури, земляні вали, рови) - найчастіше у формі чотирикутника. Мури зводили з каменю або цегли, якщо не було будівельного матеріалу для такого муру, то укріплення зводили із землі та дерева. В’їзд до міста здійснювався через оборонну браму. Як правило, шлях до брами вів по перекидному мосту через рів. Брама не тільки замикалася, але й охоронялася.

Одеський замок. ХIII-ХVIIІ ст. Сучасне фото

Посеред міста знаходилася ринкова площа, де відбувалися торги і ярмарки. На цій самій площі знаходився будинок міської влади (магістрату), який називався ратушею. Там постійно знаходився бурмистр та рада, там же збирався лавничий суд, відбувалися прийоми визначних гостей міста тощо. Перед ратушею стояв стовп, до якого прив’язували злочинця для публічного покарання.

На ринковій площі знаходилися міські ваги, воскобійня, магазин з продажу сукна, а також приватні ятки (маленькі крамниці) з усіляким крамом. Приїжджі купці ставили свої вози і шатра тут же, на площі.

За ринком у різних напрямах стояли цегляні дво- або триповерхові будинки міщан. Будинки, що примикали до площі, не могли мати більше трьох вікон на одному поверсі. Від головних вулиць, що їх по дві починалося від кожного кута площі, йшли другорядні вулиці, які називалися або за назвою народу, що тут мешкав (Руська, Вірменська, Татарська та ін.), або за головною будовою на ній (Кафедральна, Шпитальна та ін.), або за спеціальністю ремісників (Ковальська, Шевська, Різницька та ін.). Вулиці були вузькі, викладені бруківкою або дошками. Постійного освітлення не було, перед великими крамницями висіли ліхтарі.

Характерною ознакою міст була наявність великої кількості церков, при яких існували шпиталі для немічних, бездомних подорожніх.