Свята

Разом з тим у містах України утверджуються й нові форми святково-обрядової культури, не пов’язані вже з давніми аграрними ритуалами й природними циклами. Це, зокрема, загальноміські та церковні церемонії, а також обрядові дії в рамках корпорацій (церковних парафій, цехів, братств). Загальноміські святкування видозмінювалися, і у зв’язку із запровадженням у містах України Магдебурзького права. Проводилися вони переважно в дні головних християнських свят. Міські святкові дійства включали церковні служби, врочисті процесії, марші озброєної міської сторожі. Острозький літописець про урочисту процесію на Великдень 1636 році повідомляє: "На воскресеніє Христово, ґди християне тріумфують, утішаються, вихваляють Господа, воскресшаго із мертвих, ішли священици всі со крести от замкової церкви до храму воскресенія Христова на Новоє місто і людей множество великеє було" ³⁰. Процесія проходила з хрестами і корогвами ³¹. Міська варта і цехова молодь салютували з рушниць і гармат: "також стріляють: очищеніє от гріх миру ізвіщають" ³²Члени цехів та інших корпорацій інколи одягалися у святковий одяг, відмінний у кожного об’єднання, несли прапори, геральдичні знаки, різноколірні свічки великих розмірів ("ставники"). До нових загальноміських урочистостей належали і вибори органів міського самоврядування, які проводилися переважно в дні певних християнських свят після циклу Нового року. Вони супроводжувалися святковою церковною службою та биттям у дзвони. Крім загальноміських свят, відбувалися урочистості в рамках окремих корпорацій, зокрема цехові та братські збори (сходки), церковні та колективні святкові трапези, в тому числі храмові.

На проведенні загальноміських урочистостей позначалися міжконфесійні конфлікти, особливо після календарної реформи 1582 р., яка зробила розбіжності між "грецьким" і "римським" обрядами особливо помітними.

 Зі скарги Львівського Успенського братства (січень 1593 р.): 

«...Насамперед змушувала рада м. Львова великим насильством нас, осілих міщан, наших дітей і нашу челядь, до послуху папського костьолу, до свят нового календаря, мордуючи в’язницями й караючи штрафами. Вранці, в день св. Маргарити, пославши своїх міських слуг, насильно виволокли й вкинули до темної в’язниці у вежі під ратушею Василя, учня сідляра Юрія Рогатинця, а також челядників, кушніра Юська, кушнірчика Івана та учня Іванка. Майстри й челядники прийшли до пана бурмистра, питаючи, з якої причини їх слуг з дому похапали під час їхньої відсутності. На це пан бурмистр відповів: “Причина та, що ви не святкуєте наших свят, не буваєте на казаннях в нашому костьолі й не слухаєте, коли ксьондзи заповідають свята. Отже, ідіть і ви сидіти”. Потім, на прохання й вимогу наших братів та своїх сусідів, арештовані були випущені. Однак члени ради обіцяли самі зберегти мир лише при тій умові, якщо звільнені з-під арешту, під страхом сурової урядової кари, не протестуватимуть і не почнуть судової справи. А такого навіть у поганській державі не терпить християнський народ...».