https://history.vn.ua/pidruchniki/shvidko-2016-ukraine-8-class/7.html
Селянська хата
За описами люстраторів державної власності та іноземних подорожніх, яким усе незвичайне впадало у вічі, селянська хата дуже відрізнялася від панського дому. Взагалі, селянські помешкання були різними і залежали від місцевості, достатку власників і місцевих звичаїв.
Хата поділялася на три частини - кімнату, комору, стайню. Тобто поруч із людьми знаходилися під одним дахом коні, корови, телята, свині, кури, гуси. В умовах досить суворого клімату люди керувалися мотивами зберігання тепла і економічної доцільності. У кутку кімнати знаходилася піч для приготування їжі. Узагалі ж піч, як і у всіх східних слов’ян, була багатофункціональною: для опалення житла, приготування їжі й випічки хліба. Комина й димаря вона не мала, дим виходив назовні хати через дірки, зроблені замість вікон (нагадаємо, що один із податків, який сплачували селяни, називався «подимне», а господарство в податкових списках називалося «дим»). Діти, ще не здатні працювати, спали і гралися на печі, зовсім мала дитина - в колисці, підвішеній гаком до сволока. Обов’язковим атрибутом у кімнаті була ікона і лампада на покутті (куток, що знаходився по діагоналі від печі).
Інтер'єр селянської хати
Описів селянських хат XVI ст. залишилося мало. Однак дослідники зауважують, що не всі хати були курними.
У горах, де жителі цілий рік випасали овець, вони ставили кошари (вівчарні) для помешкання і захисту від негоди отари. У лісах новопоселенці будували тимчасові житла у вигляді куренів («шалашів»). А в степу та лісостепу як житла були поширеними землянки. Вони називалися «бордюгами». Лише частина такої будівлі була наземною. Стіни обкладали кураєм, обліплювали кізяком, обмазували глиною, тому в такому приміщенні було тепло й затишно.
У землянці також була примітивна низька піч з так званого «дикого каменю», без димаря і груби. Від вогню каміння нагрівалося і довго зберігало тепло.
У селах XVI ст. скляних шибок не було, замість них використовувалися риб’ячі міхури або прозорі, тонко відшліфовані камінці, які пропускали світло.
Культура побуту. Історія української культури. Том 2 - Ізборник
Про господарські будівлі, зокрема їхнє побутування в XIII —
XVII ст., маємо вкрай мало відомостей. Можемо припускати, що капітальні
господарські будівлі, зокрема клуні та хліви, почали масово споруджувати в XVI
ст., коли підсічне рільництво, "кочове" скотарство були витіснені
орним рільництвом, яке потребувало угноєння полів. Поштовхом до цього переходу
стало формування зовнішнього та внутрішнього ринків.
На території України слово "хлів" найдавніше
згадується в XI ст. Ще в XVIII ст. на півдні лише третина селян мала хліви,
близько третини — тільки піддашшя, а решта — ніяких будівель для худоби 29. Утримувати худобу в хлівах на півночі
України почали з XVI ст. для того, щоб поліпшити продуктивність тварин,
звільнити хати від молодняку, який іноді тримали тут взимку.
Немає коментарів:
Дописати коментар