з книги Г. де Боплана "Опис України з картами" про запорозьких
козаків (1630- 1647рр.)
….Вони
сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською, дуже шанують святкові
дні і дотримуються постів, які у них тривають 8 або 9 місяців на рік і
полягають в утриманні від м'яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї
формальності, що перекопують себе, ніби порятунок [їхньої душі] залежить від
зміни їжі. Зате, я
гадаю, навряд чи жоден інший народ у світі давав би собі стільки
волі у питті, як вони, бо не встигають протверезіти, як одразу (як то кажуть)
починають лікуватися тим, від чого постраждали. Однак усе це тільки під час
дозвілля, бо коли вони воюють або коли задумують якусь справу, то вкрай
тверезі.
…Окрім одягу, в них немає нічого простацького. Вони
дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства, але
надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через
це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки
відчують утиски. Тому рідко минає 7 - 8 років без того, щоб вони не бунтувалися
і не піднімалися проти них.
…Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б'ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони таки не найкращі. Пригадується, і я сам це бачив, як біля двохсот польських вершників змусили тікати 2000 їхніх найкращих воїнів.
Однак правда й те, що сотня цих козаків під прикриттям табору не побоїться і тисячі поляків чи навіть [кількох] тисяч татар. Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними.
…Коли у них виникає намір піти у море, то, не маючи дозволу короля, вони беруть його у свого старшого, скликають Кисіз, тобто Раду, і проводять вибори отамана, котрий очолить їх у цьому поході.. Далі вони вирушують до Військової Скарбниці, місця свого збору, і будують тут судно близько 60 стіп завдовжки, 10 - 12 стіп завширшки і 12 - завглибшки. Таке судно не має кіля; його основа - це човен з верби або липи, довжиною до 45 стіп. Збоку він обшивається і вивершується дошками від 10 до 12 стіп завдовжки і до однієї стопи завширшки. …Будуються вони так, як звикли і наші теслі, з перегородками і поперечними лавами, а потім просмолюються. Користуються двома стернами по краях човна. ...Звичайно, з кожного боку від 10 до 15 весел, швидкість більша, ніж у турецьких веслових галер. Є також і щогла, на якій вони [козаки] напинають досить невправно зроблене вітрило; використовують його лише в тиху погоду, а при сильному вітрі воліють веслувати. Їхні човни не мають верхньої палуби, і коли наповнюються водою, очерет, прив'язаний довкола човна, не дає йому затонути.
...У кожен човен сідає від 50 до 70 чоловік,
кожен з яких має дві рушниці і шаблю; на човні є також 4 - 6 фальконетів і
запас харчів, щоб вистачило на всіх. …Сухарі знаходяться у великій бочці
заввишки 10 стіп, на 4 стопи в діаметрі, яку міцно прив'язують. ...Беруть також
із собою барильце з вареним пшоном і
діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном, всі
разом, що вони дуже цінують; цей наїдок служить їм і їжею, і питвом, він має
кислуватий смак і називається "саламаха", тобто пречудова страва.
...Під час походу ці люди дотримуються тверезості, і якщо між ним трапиться
п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того,
експедицій вони високо цінують тверезість. Одягнені козаки
в сорочку і шаровари, мають ще одні змінні, благеньку свиту
і шапку, 6 ліврів пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів;
у кожного є годинник. Так ось виглядає летючий козацький табір на Чорному морі,
який безстрашно нападає на найзначніші міста Анатолії.
Немає коментарів:
Дописати коментар